Сьогодні часто можна почути: «Ось книжка, вона змінить твоє бачення світу». Яскрава обкладинка, слова «нова наука», «священна природа», «цілісний підхід». Усередині — обіцянки великого прозріння.
Але правда в тому, що більшість таких книжок не дають розуміння. Вони дають відчуття розуміння. Вони заколисують. Створюють ілюзію, що ти «наближаєшся до істини», поки світ залишається тим самим. Вони годують обіцянками, які неможливо перевірити, і надіями, які зручно продавати.
Жак Фреско говорив просто: якщо ідею не можна перевірити, якщо вона не дає результату, якщо її не можна застосувати для реального покращення життя людей — вона марна. Науковому методу не потрібна «священна природа» та медитації на тему «як все складно». Йому не потрібні оракули. Йому потрібні чесність і перевірка.
Але якщо чесно перевіряти ідеї, доведеться відмовитись від багатьох красивих слів, які продають під виглядом «нової науки». Доведеться визнати, що книжки на кшталт Reinventing the Sacred Кауффмана чи The Master and His Emissary Макґілхриста стають інструментом для тих, хто хоче говорити про майбутнє, але не хоче його будувати.
Ця стаття — про те, як псевдонаукові «глибокі» книжки підміняють реальну роботу та науковий метод, і чому, якщо ми справді хочемо іншого майбутнього, нам потрібно навчитися відрізняти знання від ілюзії.
Візьмемо «Відродження святого» (Reinventing the Sacred) Стюарта Кауффмана. Її люблять називати «містком між наукою та етикою». Насправді, як влучно зауважив філософ Даніел Деннет, усі ці розмови про «священне» у природі — це «релігійна риторика без змісту», де відсутність знань подається як мудрість.
Кауффман пише:
«Ми можемо знайти нове відчуття священного, повністю природне, яке додасть сили нашій етиці та політиці.»
Але «нове відчуття» без перевірки фактів, моделей і відтворюваних результатів не дає етиці нічого, крім туману. Це пряме заперечення наукового методу, на якому Фреско будував Проєкт Венера, де кожна ідея мала підтверджуватися експериментом, розрахунками та здатністю реально змінювати світ, а не гарними словами.
Те саме стосується «Володар і його посланець» (The Master and His Emissary) Ієна Макґілхриста. Її цитують ті, хто хоче відчути себе «обраним», переконаним, що «ліва півкуля руйнує світ», а «права» має повернути гармонію. Але, як підкреслює нейробіолог Кевін Мітчелл, це «міф, загорнутий у філософську поему», який ігнорує дані заради красивої метафори.
Макґілхрист пише:
«Ліва півкуля — чудовий слуга, але жахливий господар.»
Так, це звучить як прислів’я шамана, а не висновок із дослідження. Таку книжку зручно обговорювати за чаєм, створюючи ілюзію, що ти «бачиш світ глибше», але якщо спитати: «А як це перевіряється?», відповіді не буде.
Ці книжки дають відчуття розуміння, але не дають самого розуміння. Це зручна ідеологія для тих, хто хоче влади без відповідальності, даючи привід не використовувати науковий метод, не перевіряти гіпотези, не вимірювати результати.
А Фреско казав інакше. Він закликав будувати висновки на перевірених даних, а не на “відчуттях”, проєктувати системи, здатні усувати бідність і руйнування, і перевіряти кожну ідею на практиці. Він не створював культ поклоніння природі, він хотів, щоб ми її розуміли і співпрацювали з нею через науку, а не через філософські медитації.
Як писав Карл Саган, «Незвичайні твердження потребують незвичайних доказів». Але у цих книжках немає доказів, є лише гладкі слова, створені, щоб заспокоювати, а не пробуджувати.
Саме тому такі книжки опиняються у списках рекомендацій замість книжок з реальної системної теорії, інженерної екології, автоматизації та практичного проєктування нового суспільства. Тому що після прочитання про «священний хаос» не потрібно нічого будувати, нічого перевіряти і нікому не відповідати.
Як книжки стають знаряддям культу та вбивають науковий метод
Чому такі книжки, як Reinventing the Sacred чи The Master and His Emissary, так легко й відкрито рекомендують у колах, що називають себе «проєктами майбутнього»?
Тому що це зручно.
Зручно для створення групи слухняних послідовників, а не спільноти дослідників.
Коли основою стає не перевірка гіпотез, не збір даних, не експерименти, а «нове відчуття» і «священна творчість природи», критика перетворюється на єресь. Будь-яке запитання «А як це перевірити?» легко відбивається: «Ти просто не розумієш глибину». Люди, що вірять у такі книжки, з часом починають ходити по колу, обговорюючи містику й метафори, відчуваючи себе «особливими», але нічого не створюючи.
Це класична схема створення культу:
– Є текст, нібито носій істини.
– Є «провідники» цієї істини, що вміють її «правильно тлумачити».
– Є звичайні люди, які «не розуміють» і тому «не готові».
У такій атмосфері справжня перевірка й сумніви стають небезпечними, бо вони руйнують магію. Вони змушують вимірювати те, що збудовано з повітря. І виявляється, що за словами «нове розуміння», «священне», «природа творить» не стоїть нічого, крім зручної ширми.
Як писав Річард Фейнман, «Перше правило науки — не обманювати самого себе, адже саме себе обдурити найпростіше». Ці книжки роблять саме це: дозволяють обманювати себе, водночас створюючи відчуття, що ти «йдеш шляхом Всесвіту».
Але найгірше те, що вони забирають енергію у реальних змін. Люди, які могли б працювати з даними, будувати моделі розподілу ресурсів, вирішувати екологічні задачі, проєктувати системи управління відходами й енергією, починають обговорювати, яка півкуля «краща» і як «віддатися природі».
Так вбивається науковий метод.
Так вмирає критичне мислення.
Так проєкти майбутнього перетворюються на клуб розмов.
Що робити, щоб не потрапити у цю пастку?
- Повертатися до основ наукового методу.
Будь-яке твердження має перевірятись, будь-яке передбачення — порівнюватись з реальністю, будь-яка гіпотеза — бути готовою до спростування. - Фільтрувати літературу.
Якщо книжка пропонує «відчуття» замість даних, «усвідомлення» замість експериментів і «сакральність» замість перевірки — це знак, що перед тобою new age, а не наукова праця. - Згадати Жака Фреско.
Він не казав «довіртесь природі», він казав: «Вивчайте природу, будуйте моделі, перевіряйте, змінюйте, вдосконалюйте». У нього не було «священних» текстів, він спирався на інженерну, системну й наукову думку без містики. - Ставити просте запитання: «Що з цього можна перевірити?»
Якщо відповідь — «нічого», книжка годиться для медитацій, але не для зміни світу.
У людей, які справді хочуть змінити світ, немає часу на культ.
У них є проєкти, дані, моделі, експерименти, помилки й робота над помилками.
І якщо є щось «священне» на цьому шляху, то це не хаос природи, а правда, що відкривається через чесну перевірку й працю.
Якщо ми хочемо майбутнього без бідності й безглуздої роботи, де ми навчилися жити з природою й один з одним, потрібно перестати шукати оракулів у книжках і почати шукати помилки у власних моделях. Потрібно перестати вірити, що «всесвіт творить», і почати творити самим, крок за кроком, перевіряючи й вдосконалюючи. Це нудно. Це важко. Але це працює.
Так ми відрізняємо реальну роботу від зручних розмов.
Так ми відрізняємо рух до майбутнього від чергового new age-куща, прикритого красивими словами.
Так ми перестаємо бути натовпом навколо шамана і стаємо спільнотою, здатною побудувати інший світ.
Також читайте:
Уже понад 13 років перебуваю в самому центрі всієї діяльності за напрямом і можу розповісти вам багато нюансів: від оригінальних пропозицій Жака Фреско, до роботи з рухом, маловідомої та інсайдерської інформації.
Організував найуспішнішу і найрезультативнішу команду руху Проєкту Венера, зараз представлену організацією “Проєктування Майбутнього”, а також канал “Жак Фреско” на 1,5 мільйона підписників, дрібні й великі заходи, давав інтерв’ю на радіо й ТБ, співпрацював із ВНЗ і школами, проводив акції, вів мережу груп на 60 міст із регулярними зустрічами, і багато іншого. Розкривав і боровся з шахрайськими компаніями та ініціативами, відстоюючи репутацію Проєкту Венера.
Організував і вів переговори з будівництва смарт-міста Проєкту Венера, з тоді ще живим Жаком Фреско, що було їхнім найкращим шансом. Сьогодні цей проєкт перетворився на повноцінний проєкт розумного міста і випробувальний полігон для розвитку всієї індустрії розумних міст під назвою “Місія на Землі”, який буде запущено найближчим часом, наприкінці 2024 – початку 2025 року, і ми беремо в цьому безпосередню участь.
Після зміни курсу новими директорами “Проєкту Венера”, не роздумуючи виступив рішуче проти, особливо, знаючи подробиці цієї авантюри, – ставши на бік оригінальних ідей Жака Фреско. За будь-яких результатів розвитку ситуації, я продовжуватиму розпочате, з метою дати шанс людству перейти до ресурсо-орієнтованої економіки, або принаймні спрямувати суспільство в потрібному напрямку. Сподіваюся, і ви приєднаєтеся до нас.